Новачок «Динамо» Олександр Піхальонок дав інтерв’ю, у якому розповів про свої емоції після переходу, мотивацію вибору на користь київського клубу, а також свої футбольні мрії.
– Вітаємо в «Динамо», Олександре! Про твій трансфер в ЗМІ говорили немало. Розкажи, як все відбувалося?
– Спочатку надійшла конкретика від «Динамо». Коли «Шахтар» дізнався, що «Динамо» хоче придбати мене, маючи перше право на мене, «гірники» також висунули свої умови. Багато часу пішло на роздуми, оскільки було багато юридичних питань, щоб «Шахтар» не чинив жодних перешкод.
– Тобто в тебе були конкретні пропозиції й від «Динамо», і від «Шахтаря»?
– Так, і я обрав «Динамо». Дуже щасливий бути тут.
– З ким із родичів чи друзів першим поділився новиною про трансфер?
– Звичайно, перш за все із сім’єю – дружиною, мамою, татом. Тато в мене на сто відсотків за «Динамо». Щодо гравців київського клубу, то спілкувався з Тимчиком, Бущаном, Ярмоленком. Андрій узагалі підібрав важливі слова, які остаточно переконали мене перейти до «Динамо». Звичайно, з президентом киян також спілкувався – в нас була дуже приємна розмова, я відчув багато щирості у його словах, що також вплинуло на моє рішення.
– Чому ти обрав «Динамо», а не «Шахтар»?
– На даному етапі кар’єрі душа більше лежить до «Динамо». Буду старатися на 100 відсотків віддаватися в іграх за «біло-синіх».
– За ці чотири-п’ять днів, що тривали переговори, багато було переживань, чи вдавалося спати спокійно?
– Справді, три-чотири дні дійсно спав не дуже добре, цілими днями був на телефоні, голова була забита. Але для себе я чітко розумів, куди саме я перейду.
– Ти родом із Донецька, грав у «Шахтарі», «Маріуполі». У «Динамо» також є Микола Шапаренко, який із Донецької області. По своїх відчуттях, розкажи, як це – після такого минулого опинитися в «Динамо»?
– Я у цьому нічого такого не бачу. Відчуття в мене приємні, я буду захищати кольори київського «Динамо», буду намагатися своєю грою радувати наших уболівальників.
– Ти розповідав, що в дитинстві прийшов записуватися до школи «Шахтаря» у динамівській футболці з прізвищем Шевченка. Розкажи про цю історію.
– Справді (посміхається). Мені було 5 років, я прийшов разом із батьком на перегляд до «Шахтаря». Футболка Шевченка була моєю першою. Але тоді мене не взяли – сказали, що набирають, починаючи з шести років. Сказали, приходьте наступного року. Тоді, пам’ятали, всі дивувалися, чому у футболці «Динамо» прийшов, а батько переконував усіх, що ми справді з Донецька.

– Тобто, на трансфері до «Динамо» більше батько наполягав?
– Я б сказав, він схвалив цей трансфер.
– Зараз багато експертів вважають твою ліву ногу однією з найкращих в УПЛ у плані загострення. Можеш порівняти себе з якимось гравцем топ-чемпіонату, хто має подібний стиль?
– Насправді, дуже важко так сказати, оскільки всі гравці різні, немає однакових.
– А є гравець, на якого ти рівняєшся?
– Мені дуже подобається, як грає Тоні Кроос, і буду дуже сумувати за ним, коли він завершить кар’єру після Євро-2024.
– Чи можна сказати, що попри те, що ти не заграв у «Шахтарі», твоя кар’єра склалася так, як і мала?
– Так, цілком, я ні про що не шкодую. Це минуле. У мене немає образи на «Шахтар», просто потрібно доводити на футбольному полі. Розумію, що матчі «Динамо» з «Шахтарем» – це дербі просто топ-рівня. Я грав проти «Шахтаря» у складі «Дніпра-1», це також були класні ігри, але у футболці «Динамо» це буде зовсім інший рівень та відповідальність.

– Тобто, матчів із «Шахтарем» ти чекаєш найбільше?
– Можна так сказати. Але при цьому потрібно налаштовуватися на всі ігри та показувати себе завжди, оскільки титули не виграються лише в протистояннях із «Шахтарем».
– Ти підписав контракт до 2029 року. У «Динамо» зараз велика конкуренція в центрі поля – це і капітан Буяльський, і Шапаренко, і Андрієвський, і Шепелєв. Але, по суті, з них лише один шульга – Андрієвський. Розкажи про очікування від конкуренції за місце у складі.
– Це «Динамо» (Київ), і тут завжди конкуренція на найвищому рівні. І на моєму шляху було багато конкуренції – це було і в «Шахтарі», і в «Дніпрі-1», і в «Маріуполі». І зараз я готовий до конкуренції в «Динамо», чекаю на неї.
– Ти говорив, що дуже хочеш зіграти в Лізі чемпіонів. Цього сезону в ЛЧ новий формат. Проте як і з «Дніпром-1» торік, доведеться починати з другого кваліфікаційного раунду…
– Дуже цікаво, яким буде новий формат. Знаю, що буде тяжко, враховуючи, що ми стартуємо з другого кваліфікаційного раунду. Ми з «Дніпром-1» минулого року виступили у кваліфікації не дуже вдало. Та сподіваюсь, що моя мрія здійсниться – зіграти в Лізі чемпіонів у футболці «Динамо».

– У другій частині сезону ти не так багато грав через травму, не отримав виклик до збірної на підготовчі матчі до Єіро-2024. Ти вже спланував, як готуватимешся до старту нового сезону?
– Зазвичай під час тривалої відпустки я відпочиваю максимум днів десять, а потім я себе підтримую у формі – зал, пробіжки. З кожним днем навантаження зростають, тому до зборів підхожу вже не з нульовими кондиціями, а готовим на 50-70%. Тому вже очікую, коли розпочнуться тренування.
– Чого найбільше очікуєш від зборів? Знайомства з командою чи напрацювання командних дій?
– Знайомства у тому числі. Так, я знаю багато хлопців, але все одно не всіх. Дуже очікую зустрічі з Олександром Володимировичем Шовковським, аби дізнатися його погляд на гру, його бачення того, як я маю грати.
– У тебе багато спільних фото з Олександром Тимчиком, чому так?
– Тимчик – мій кум, він хрестив мого сина. Ми з ним почали спілкуватися у збірній, чи то в U19, чи в U21 – зараз не пригадаю. Якось так склалося, що ми почали жити разом на зборах. З цього моменту в нас зародилася дружба. Ми живемо поруч, наші дружини добре спілкуються.
– З ким ще з гравців «Динамо» ти вже спілкуєшся?
– З Дубінчаком теж підтримував зв’язок, з Кабаєвим. З Бущаном іноді можу попереписуватись. По переписках, дзвінках – багато з ким.
– Яким ти собі уявляєш дебют за «Динамо»? Що відчуватимеш у той момент, коли виходитимеш на поле в футболці «біло-синіх»?
– Думаю, відчуватиму, немовби мурахи бігають по тілу. Але хвилювання завжди проходить зі стартовим свистком. Тож дуже чекаю на цей момент!